СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ДИСИДЕНТСЬКОМУ РУСІ (1960-ТІ – 1970-ТІ РР.)

Анотація

Мета статті – всебічний та комплексний аналіз участі Святослава Караванського в українському дисидентському русі від початку 1960-х рр. до кінця 1970-х рр. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс спеціально-історичних і загальнонаукових методів. У роботі використано методи аналізу та синтезу, ретроспективний, проблемно-хронологічний, метод порівняння та зіставлення інформації з різних джерел. Результати та висновки. Життєвий шлях С. Караванського у 1960-х – 1970-х рр. є вражаючим прикладом непохитної вірності ідеалам національного відродження, громадянської гідності та інтелектуального спротиву радянському тоталітаризмові. Його діяльність у рамках українського дисидентського руху вийшла далеко за межі особистого протесту – вона набрала характеру тривалої і послідовної боротьби, що поєднувала культурно-просвітницький, публіцистичний, мовознавчий та правозахисний аспекти. Святослав Караванський виступав не лише проти політичних репресій, а й проти глибших процесів русифікації та знищення національної ідентичності. Його публічні звернення, протестні листи, літературна і наукова діяльність, зокрема створення «Словника українських рим» і публікації статей, стали важливими актами опору, спрямованими як на внутрішню аудиторію, так і на міжнародну спільноту. Ув’язнення С. Караванського не зламало його духу, а лише поглибило його переконання. Активність дисидента в таборах, участь у створенні «Кодексу честі політв’язня», голодування, вступ до Української Гельсінської групи свідчать про його перехід від індивідуального до колективного, структурованого опору. Досвід С. Караванського демонструє, що українське дисидентство не було однорідним явищем, а мало всередині себе різні стратегії й підходи до боротьби. При цьому С. Караванський уособлював найбільш рішучу, активну лінію спротиву, в якій поєднувалися особиста жертовність, інтелектуальна праця та стратегічне бачення. Його внесок у збереження української національної ідентичності, правозахисну боротьбу та інтелектуальну спадщину є безумовно вагомим і заслуговує на глибоке наукове осмислення й належне вшанування.