ГЛАСНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПОЛІТИКИ ПЕРЕБУДОВИ НА КИЇВЩИНІ

Анотація

У статті проаналізовано особливості та характерні риси політики гласності на Київщині в період перебудови, проаналізовано чинники, які вплинули на процес формування гласності на Київщині, а також його наслідки. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз завдань, цілей, які ставила перед собою радянська влада, а також реакція суспільства на ці зміни. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, а також ретроспективний, порівняльно-історичний, аналітичний. Принцип історизму дає можливість розглядати процес гласності на Київщині в контексті тих історичних обставин, які відбувалися, а саме, політики перебудови під керівництвом М. Горбачова. Принцип об’єктивності розкриває нам реальну картину тих доволі суперечливих та складних обставинах другої половини 80-х рр., в яких опинилася УРСР та Київщина, зокрема. Ретроспективний метод дає нам можливість екстраполювати процес розширення свободи слова та комунікації влади, її проблематику на сучасні суспільно-політичні тенденції. Порівняльно- історичний метод розкриває нам особливості та характерні риси політики гласності на Київщині та в інших регіонах України. Аналітичний метод дає змогу нам з’ясувати причини, фактори, які вплинули на гласність на Київщині. Наукова новизна. Політика гласності як складова політики перебудови ініційованої М. Горбачовим є досить актуальною та висвітлювалася у працях досить великої кількості науковців більш комплексно. Натомість, регіональна специфіка даного процесу залишається малодослідженою. Тому дослідження політики гласності на Київщині в умовах перебудови є дуже актуальною та становить значний науковий інтерес. Результати та висновки. Політика гласності мала свої особливості на Київщині. Разом з тим, процес політики гласності в УРСР був доволі складним та не зовсім однозначним. Головними складниками процесу були: реабілітація, розширення комунікації суспільства через його поступове та адаптивне наближення до управління державою, разом з тим, щоб не допустити вихід процесу з-під контролю. Крім того, важливу роль відігравали розсекречення архівних матеріалів та дослідження «білих плям». Політика гласності на Київщині відбувалася в умовах, коли політичний центр намагався балансувати та поступово часто на формальному рівні дозовано підпускати суспільство до формального управління державою без виходу процесу за рамки, які б, на думку, радянського керівництва призвели б до колапсу. Разом з тим, суспільство все чіткіше почало апелювати до змін та формувати власний порядок денний все частіше, незважаючи на владні директиви та накази.